розцвічувати
РОЗЦВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЦВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., що.
1. Фарбувати в яскраві або різноманітні кольори, робити барвистим.
Палаців зали високі Розцвічує пензель митця (М. Бажан);
Про позитивну люмінесценцію сьогодні знає, мабуть, кожен. Хто не милувався сяючими в теплу літню ніч світлячками чи зеленкуватими вогниками в морі, які розцвічують хвилі (з наук.-попул. літ.);
// Надавати чому-небудь яскравості, барвистості.
Червоні разки трасуючих куль розцвітили небозвід (О. Донченко);
// Прикрашати чим-небудь яскравим, різнобарвним (прапорами, вогнями і т. ін.).
Розцвітили вулиці вогнями.
2. перен. Надавати чому-небудь більшої виразності, краси; прикрашати.
Здатністю розцвічувати свою мову приказками, прислів'ями та влучними порівняннями відзначалася мати Семенова – прабабка Олександра Довженка (із журн.);
Заньковецька одразу осягала образ в цілому, підкреслювала головне і розцвічувала роль найтоншими нюансами (з наук. літ.);
Гришко взагалі не боявся імпровізувати. А цього разу прямо-таки з почуттям художнього такту й міри розцвітив сухувате повідомлення чергового лікаря на п'ятихвилинці та його стислий запис в історії хвороби (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)