розчереплювати
РОЗЧЕРЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧЕРЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; лік. розчерепля́ть; док., що, розм.
Розбивати вщент, на черепки; ранити або розміжчувати.
Розчерепив [кошовий] вазу (С. Руданський);
// Сильним ударом (ударами) ранити або розміжчати (голову).
– Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду. А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)