розчухувати
РОЗЧУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі.
Турн собі розчухав литку (І. Котляревський).
2. тільки док., що і без дод., розм. Зрозуміти, розібратися.
Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Вареник:] Ти б спершу протверезився, тоді і розчухав би діло (М. Кропивницький);
Найбільшу групу просторічної лексики становлять слова із різко зниженим експресивним забарвленням. Це такі слова, як .. розчухати (розібратися) свиснути (украсти) переплюнути когось (перевершити) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)