розчіплювати
РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять і РОЗЧІ́ПИТИ, чі́плю, чі́пиш; мн. розчіплять; док., що.
Відчіплювати одну річ від другої; роз'єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте.
Іванко розчіплює кліщі і кладе їх на лавку (А. Хижняк);
Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю (Сл. Б. Грінченка);
Розчіпив [Григорій] кулак, поклав долоню з випростаними пальцями на самоткану скатертину (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)