розчіплювати
РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять; док., перех. Відчіплювати одну річ від другої; роз’єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте.
Іванко розчіплює кліщі і кладе їх на лавку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202);
Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)