розшарпаний
РОЗША́РПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розша́рпати.
Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховських дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (О. Гончар);
* Образно. Коли ж небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць, він ошелешено зупинився біля копички сіна (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки.
Пір'я з розшарпаних подушок літало по площі (І. Франко).
3. у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний.
Скривавлений, розшарпаний вибігає [Нартал] на видимий куток арени (Леся Українка);
– Пустіє село, – знову задумано повторив дід, і ці слова тільки зараз тяжко вразили і почали лякати його, бо перед очима стали розшарпані, продані .. хати (М. Стельмах).
4. у знач. прикм. Який став непридатним, несправним внаслідок недбалого поводження, довгого користування і т. ін.
В якійсь розшарпаній книжці я .. вичитав, як став дичавіти один чоловік, що покинув місто (М. Стельмах);
// перен., розм. Доведений до стану повного розладу, виснаження (про здоров'я, нервову систему і т. ін.).
Сьогодні неділя, й не гримітимуть засуви щохвилини, не стинатимуться розшарпані нерви. Спати!.. (І. Багряний).
5. у знач. прикм., перен. Який страждає, мучиться, терзається.
* Образно. Він – моя найнещасливіша дитина, хоч і як розшарпана і покалічена є доля всіх вас інших... (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)