розшарпаний
РОЗША́РПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розша́рпати.
Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховських дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (Гончар, II, 1959, 352);
*Образно. Коли ж небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць, він ошелешено зупинився біля копички сіна (Стельмах, І, 1962, 163).
2. у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки.
Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі (Фр., VI, 1951, 344).
3. у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний.
Скривавлений, розшарпаний вибігає [Нартал] на видимий куток арени (Л. Укр., II, 1951, 542);
— Пустіє село,— знову задумано повторив дід, і ці слова тільки зараз тяжко вразили і почали лякати його, бо перед очима стали розшарпані, продані.. хати (Стельмах, І, 1962, 22).
4. у знач. прикм. Який став непридатним, несправним внаслідок недбалого поводження, довгого користування і т. ін.
В якійсь розшарпаній книжці я.. вичитав, як став дичавіти один чоловік, що покинув місто (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 36);
// перен., розм. Доведений до стану повного розладу, виснаження (про здоров’я, нервову систему і т. ін.).
5. у знач. прикм., перен. Який страждає, мучиться, терзається.
*Образно. Він — моя найнещасливіша дитина, хоч і як розшарпана і покалічена є доля всіх вас інших… (Коб., II, 1956, 286).
Словник української мови (СУМ-11)