1. Словник української мови в 11 томах

розшарпаний

РОЗША́РПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розша́рпати.

Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховських дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (Гончар, II, 1959, 352);

*Образно. Коли ж небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць, він ошелешено зупинився біля копички сіна (Стельмах, І, 1962, 163).

2. у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки.

Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі (Фр., VI, 1951, 344).

3. у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний.

Скривавлений, розшарпаний вибігає [Нартал] на видимий куток арени (Л. Укр., II, 1951, 542);

— Пустіє село,— знову задумано повторив дід, і ці слова тільки зараз тяжко вразили і почали лякати його, бо перед очима стали розшарпані, продані.. хати (Стельмах, І, 1962, 22).

4. у знач. прикм. Який став непридатним, несправним внаслідок недбалого поводження, довгого користування і т. ін.

В якійсь розшарпаній книжці я.. вичитав, як став дичавіти один чоловік, що покинув місто (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 36);

// перен., розм. Доведений до стану повного розладу, виснаження (про здоров’я, нервову систему і т. ін.).

5. у знач. прикм., перен. Який страждає, мучиться, терзається.

*Образно. Він — моя найнещасливіша дитина, хоч і як розшарпана і покалічена є доля всіх вас інших… (Коб., II, 1956, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшарпаний — розша́рпаний 1 дієприкметник від: розша́рпати розша́рпаний 2 прикметник розірваний; розтріпаний; доведений до непридатності Орфографічний словник української мови
  2. розшарпаний — див. драний Словник синонімів Вусика
  3. розшарпаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розшарпати. || розшарпано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки. 3》 у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний. 4》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розшарпаний — РОЗША́РПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розша́рпати. Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховських дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (О. Гончар); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. розшарпаний — Розша́рпаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)