розшарпувати
РОЗША́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗША́РПАТИ, аю, аєш, док.
1. Різко шарпаючи, смикаючи, розривати на частини, шматки.
Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка);
// кого. Убиваючи, умертвляючи, роздирати на шматки.
Він чув, .. що від її ласки, від її доброї волі залежить пустити його живого або тут же розшарпати (І. Франко);
Без світла Наткнетесь на ліс дрімучий, Де розшарпають вас звірі (Я. Щоголів);
// що, перен. Розбирати, розділяти, порушуючи цілісність чого-небудь.
Його брат, не викараскавшись з нужди, вмер, дрібні діти розійшлися по світі, батьківщину розшарпали чужі люди (І. Франко).
2. що. Робити непридатним, несправним, недбало поводячись з чим-небудь, довго користуючись чимсь і т. ін.
П'яний скрипаль, розшарпуючи струни, .. косив очима на двері (М. Стельмах);
// перен., розм. Доводити до стану повного розладу, виснаження (здоров'я, нервову систему і т. ін.).
Його мучила безмежна злоба. Вона заполонила весь його розум, розшарпала нерви (В. Гжицький).
3. кого, що, перен. Завдавати сильних моральних страждань; мучити, терзати.
– Скрізь, – каже [Кармель], – скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок);
– Я не годен тепер глядіти на тебе, як давно, ти надто розшарпав мою душу! (О. Кобилянська);
Мені те кохання безкрає Розшарпало серце давно (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)