розшарування
РОЗШАРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. розшарува́ти, розшаро́вувати і розшарува́тися, розшаро́вуватися.
Спостереження показали, що ін'єкційні процеси проходять в тектонічно рухливих зонах, де внаслідок міжшарових рухів відбувається тонке розшарування порід (з наук. літ.);
У ній п'єсі [“Глитай, або ж павук”] показано розшарування в пореформеному селі (з мемуарної літ.);
Козацтво не було соціально однорідним. З самого початку в ньому намітилось розшарування на козацьку “голоту”, яка становила більшість, і верхівку – старшину (з навч. літ.);
Поглиблюються негативні тенденції... Триває дальше розшарування у суспільстві (з газ.).
2. геол. Шар породи.
Словник української мови (СУМ-20)