розшматований
РОЗШМАТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розшматува́ти.
Силою історичних обставин українські землі були розшматовані на кілька частин. І так тривало протягом сторіч (М. Рильський);
Козак був гнівний та сумний, а серце козацьке обурене та розшматоване (Марко Вовчок);
// у знач. прикм.
Він співав, задумано дивлячись на розбиту вітрину, ніби там бачив не чужу вулицю з розшматованим засніженим трамваєм, а рідну зелену весну, коли шумлять дуби і зацвітають луки (О. Гончар);
В невеликому вибалку Білогруд побачив перекинуту гармату і розшматований, понівечений труп коня (Ю. Бедзик).
2. у знач. прикм. Рваний, дірявий.
Остап .. замахав крилами розшматованих рукавів, війнув ними, наче якась дивовижна нічна птиця, і голосно, нестримно зареготав (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)