розшматований

РОЗШМАТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розшматува́ти.

Силою історичних обставин українські землі були розшматовані на кілька частин. І так тривало протягом сторіч (Рильський, III, 1956, 40);

Козак був гнівний та сумний, а серце козацьке обурене та розшматоване (Вовчок, Вибр., 1946, 173);

// У знач. прикм.

Він співав, задумано дивлячись на розбиту вітрину, ніби там бачив не чужу вулицю з розшматованим засніженим трамваєм, а рідну зелену весну, коли шумлять дуби і зацвітають луки (Гончар, III, 1959, 274);

В невеликому вибалку Білогруд побачив перекинуту гармату і розшматований, понівечений труп коня (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9).

2. у знач. прикм. Рваний, дірявий.

Остап.. замахав крилами розшматованих рукавів, війнув ними, наче якась дивовижна нічна птиця, і голосно, нестримно зареготав (Епік, Тв., 1958, 305).

Значення в інших словниках

1. розшматований — розшмато́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розшматований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розшматувати. || розшматовано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Рваний, дірявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розшматований — РОЗШМАТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розшматува́ти. Силою історичних обставин українські землі були розшматовані на кілька частин. І так тривало протягом сторіч (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розшматований — ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. розшматований — Розшмато́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)