розщебетатися
РОЗЩЕБЕТА́ТИСЯ, ечу́ся, е́чешся, док.
Довго, голосно і т. ін. щебетати.
Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги, окрайці стріх парують і сочаться голубими краплинами, а на бузкові завзято розщебеталась вівсянка (М. Стельмах);
Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (В. Речмедін);
// Сповнитися щебетанням.
Розщебеталася німа діброва, порозліталася медова бджілка, порозлягалися запашні вітри (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)