розщебетатися
РОЗЩЕБЕТА́ТИСЯ, ечу́ся, е́чешся, док. Почати довго щебетати.
Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги, окрайці стріх парують і сочаться голубими краплинами, а на бузкові завзято розщебеталась вівсянка (Стельмах, II, 1962, 259);
Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (Речм., Твій побратим, 1962, 18);
// Сповнитися щебетанням.
Розщебеталася німа діброва, порозліталася медова бджілка, порозлягалися запашні вітри (Черемш., Тв., 1960, 213).
Словник української мови (СУМ-11)