розщеплення
РОЗЩЕ́ПЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. розщепи́ти, розще́плювати і розщепи́тися, розще́плюватися.
Зміна хімічного складу [виноградного] сусла відбувається шляхом розщеплення цукру дріжджовими грибками на спирт, вуглекислоту і ряд побічних продуктів (з наук. літ.);
Сучасні досягнення науки – приміром, розщеплення атомного ядра, використання атомної енергії, завоювання космосу, – заслуга великого колективу вчених (М. Рильський);
А який садовод не знає надійного засобу рятування дерев од тріщин, дупел чи розщеплення? (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)