розщеплений
РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розщепи́ти.
Лісу .. не було. Його наче вичесало величезною бороною. Стирчали лише пні, та й ті – потрощені, розщеплені згори і донизу... (Ю. Смолич);
* Образно. Федорове бажання розщеплене надвоє, мов блискавицею дерево. Він хоче й не хоче, щоб зайшла Марина (Ю. Мушкетик);
// у знач. прикм.
З-за стовбура старої розщепленої верби .. виходить Мавка (Леся Українка);
На більшості стоянок пізнього палеоліту під час розкопок знаходять багато розщепленого кременю в різних стадіях обробки (з наук. літ.);
Енергія розщепленого атома повинна служити справі миру і прогресу (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)