розщеплюватися
РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, і рідше РОЗЩЕПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, ще́питься; мн. розще́пляться; док.
1. Розколюватися, розділятися на частини (вздовж, по довжині чого-небудь);
// Руйнуватися, дроблячись на шматочки, частинки.;
// Ділитися на складові елементи.
У процесі перетравлювання їжі білки під впливом ферментів гідролізуються. У шлунку вони розщеплюються на більш або менш великі “осколки” – поліпептиди (з навч. літ.);
Бій, розщепившись на кілька малих боїв, догоряв по лісах окремими тріскучими вогнищами (О. Гончар);
Не може ж бути двох правд. Правда одна. І не може ж правда розщепитися на кілька малюсіньких правд (П. Колесник);
// перен. Відриватися один від одного.
Очі Свирида Яковлевича зустрічаються з упертими очима святого, і їхні погляди вже не розщеплюються (М. Стельмах).
2. Розкладатися внаслідок хімічної реакції;
// Розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок.
Штучний елемент плутоній нагадує своєю здатністю розщеплюватись уран-235 і тому є основним матеріалом для одержання великих кількостей атомної енергії (з наук.-попул. літ.);
Під впливом ультрафіолетового випромінювання складні молекули газів розщепилися на окремі атоми й розсіялися в космосі (з наук.-попул. літ.).
3. тільки недок. Пас. до розще́плювати 1, 2.
Словник української мови (СУМ-20)