розщеплюватися

РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, і рідше РОЗЩЕПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, ще́питься; мн. розще́пляться; док.

1. Розколюватися, розділятися на частини (вздовж, по довжині чого-небудь);

// Руйнуватися, дроблячись на шматочки, частинки.;

// Ділитися на складові елементи.

У процесі перетравлювання їжі білки під впливом ферментів гідролізуються. У шлунку вони розщеплюються на більш або менш великі “осколки” – поліпептиди (з навч. літ.);

Бій, розщепившись на кілька малих боїв, догоряв по лісах окремими тріскучими вогнищами (О. Гончар);

Не може ж бути двох правд. Правда одна. І не може ж правда розщепитися на кілька малюсіньких правд (П. Колесник);

// перен. Відриватися один від одного.

Очі Свирида Яковлевича зустрічаються з упертими очима святого, і їхні погляди вже не розщеплюються (М. Стельмах).

2. Розкладатися внаслідок хімічної реакції;

// Розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок.

Штучний елемент плутоній нагадує своєю здатністю розщеплюватись уран-235 і тому є основним матеріалом для одержання великих кількостей атомної енергії (з наук.-попул. літ.);

Під впливом ультрафіолетового випромінювання складні молекули газів розщепилися на окремі атоми й розсіялися в космосі (з наук.-попул. літ.).

3. тільки недок. Пас. до розще́плювати 1, 2.