розщеплюватися

РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, ще́питься; мн. розще́пляться; док.

1. Розколюватися, розділятися на частини (вздовж, по довжині чого-небудь);

// Руйнуватися, дроблячись на шматочки, частинки;

// Ділитися на складові елементи.

Бій, розщепившись на кілька малих боїв, догоряв по лісах окремими тріскучими вогнищами (Гончар, III, 1959, 451);

Не може ж бути двох правд. Правда одна. І не може ж правда розщепитися на кілька малюсіньких правд (Кол., На фронті.., 1959, 182);

// перен. Відриватися один від одного.

Очі Свирида Яковлевича зустрічаються з упертими очима святого, і їхні погляди вже не розщеплюються (Стельмах, II, 1962, 324).

2. Розкладатися внаслідок хімічної реакції;

// Розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок.

Штучний елемент плутоній нагадує своєю здатністю розщеплюватись уран-235 і тому є основним матеріалом для одержання великих кількостей атомної енергії (Наука.., 11, 1956, 16).

3. тільки недок. Пас. до розще́плювати 1, 2.