розщеплювати
РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. розще́плять; док., перех.
1. Розколювати, розділяти на частини (вздовж, по довжині чого-небудь).
Квіти з дерев’янистими стеблами — троянди, рододендрони та інші краще тримати у вазах, якщо кінці їх стебел розщепити ножем (Колг. Укр., 7, 1960, 34);
Шведські дослідники винайшли прилад, за допомогою якого можна розщепити людську волосину на 5000 волокон (Веч. Київ, 23.II 1967, 4);
Вогняна щілина розщепила з верху до низу сизу хмару (Тулуб, Людолови, І, 1957, 136);
// Руйнувати, дроблячи на шматочки, частинки.
Блискавка, пройшовши через дерево, розщеплює його на шматки і часто обвуглює (Фізика, II, 1957, 93);
Відвар з коренів шипшини вважається в народі вірним засобом, який розчиняє всілякі камені в організмі або розщеплює їх на окремі піщинки (Лікар. рослини.., 1958, 104);
// Виділяти складові елементи.
Розщеплюючи «фразеологічну єдність», відроджуючи стерту ділову метафору, поет [В. Маяковський] досягав надзвичайної сили наочного, предметного зображення негативного факту, його висміювання і засудження (Рад. літ-во, 4, 1963, 26).
2. Розкладати шляхом хімічної реакції.
Одержуючи в рослинних кормах білки, тварини з допомогою травних ферментів розщеплюють їх до амінокислот (Наука.., 1, 1957, 11);
Культура, яка росте, безперервно розщеплює утворені фосфорні сполуки (Мікробіол. ж., XVIII, 3, 1956, 38);
// Змушувати розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок.
Коле вугіль, розщеплює атом І родючим робить підзол, На кордоні стоїть з автоматом Наш прославлений комсомол (Дор., Єдність, 1950, 13);
Коли вчені дізналися про те, що ядро атома не однорідне, а має певну структуру, вони, природно, вирішили розщепити його штучно (Наука.., 8, 1962, 12).
3. тільки док., діал. Розстебнути (одяг).
Петрій розщепив камізельку і показав під нею здивованому синові нагрудницю [нагрудник].. із.. сталевої бляхи (Фр., VIII, 1952, 132).
4. тільки док., діал. Розтулити.
— Подивіться, Микола Петрович, на це! — розщепив він кулак (Десняк, II, 1955, 345).
Значення в інших словниках
- розщеплювати — розще́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розщеплювати — -юю, -юєш, недок., розщепити, -щеплю, -щепиш; мн. розщеплять; док., перех. 1》 Розколювати, розділяти на частини (вздовж, по довжині чого-небудь). || Руйнувати, дроблячи на шматочки, частинки. || Вирізняти складові елементи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розщеплювати — Розчахувати, розчахнути, порозчахувати Словник чужослів Павло Штепа
- розщеплювати — РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, і рідше РОЗЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. розще́плять; док., що. 1. Розколювати, розділяти на частини (вздовж, по довжині чого-небудь). Словник української мови у 20 томах
- розщеплювати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови