розщілина

РОЗЩІ́ЛИНА, РОЗЩЕ́ЛИНА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що уще́лина.

В гаю озвались урвища високі – І вирнули з розщелин козаки (М. Стельмах);

Про таємничі й зловісні легенди нагадували .. кожна розщелина, кожний карниз, кожний зацвілий мохом камінь (Іван Ле);

Короткими перебіжками бійці почали відходити. В розщелині двох буків залишився один [боєць] (В. Поліщук).

2. Тріщина, щілина в чому-небудь.

Товсті, вікові дерева впиналися корінням у розщілини каменю і п'ялися вгору, приглушуючи іншу рослинність на камінному ґрунті (Іван Ле);

Вона [земля] так потріскала, що вільно руку встромиш у розщелину серед дороги, а в полі, то й кулака (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. розщілина — розщі́лина іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розщілина — розщелина, -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що ущелина. 2》 Велика тріщина, щілина в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розщілина — див. тріщина, розсілина, щілка  Словник чужослів Павло Штепа
4. розщілина — УЩЕ́ЛИНА (вузька і глибока западина між горами), РОЗПА́ДИНА, РОЗПА́ДОК, ПРІ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ЩІ́ЛИ́НА, РОЗЩІ́ЛИНА (РОЗЩЕ́ЛИНА) рідше, ПРОЩІ́ЛИНА рідше, РОЗПА́ЛИНА діал. З глибокої ущелини, де хмарками біліли водоспади, дув сильний вітер (М.  Словник синонімів української мови
5. розщілина — Розщі́лина, -ни; -лини, -лин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розщілина — РОЗЩІ́ЛИНА, РОЗЩЕ́ЛИНА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що уще́лина. В гаю озвались урвища високі — І вирнули з розщелин козаки (Стельмах, V, 1963, 120); Про таємничі й зловісні легенди нагадували..  Словник української мови в 11 томах