розігрівати

РОЗІГРІВА́ТИ і рідко РОЗГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГРІ́ТИ, рідко РОЗГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. що. Нагріваючи, робити що-небудь теплим, гарячим.

В майстерні пахло сосновими стружками й столярним клеєм, якого розігрівав на примусі Карпо Леонтійович (О. Донченко);

Чорну ниву лучем з неба розгрівай, кропи росою [весно], бо нам зерно вкласти треба (Уляна Кравченко);

– Як ото заліза шмат дочервона розігріти, а тоді водою холодною облити – гартується (А. Головко).

2. що. Підігрівати заново те, що охололо (перев. їжу).

Швидкими, звичними рухами розпалив [Тарас Григорович] вогонь і поставив розігрівати вечерю (З. Тулуб);

Посидьте, тітко. Погомонимо ще. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Панас Мирний).

3. що. Підсилювати відчуття тепла в тілі.

Несла [зима] спокій у теплу хатину, одягала в тепле одіння, вогнем розігрівала .. руки (Н. Кобринська);

Пізнім вечором я сидів біля печі і розігрівав заморожене тіло (Мирослав Ірчан);

Смутно бабі Тимчисі було, хоть сонце, як рідна мама, розігрівало старі кості (В. Стефаник);

Положили ми того чоловіка, роздягли усього як єсть і давай снігом терти .. – й самі розігрілися, й чоловіка розігріли (Г. Хоткевич).

4. кого, перен. Виклика́ти у кого-небудь сильне нервове збудження.

Бились-бились – аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче [краще], як коваль леміш у горні (з казки).

◇ (1) Розігріва́ти / розігрі́ти кров – виклика́ти збудженість.

Міцна, настояна на червоному перці горілка, розігрівала кров, збуджувала уяву (С. Добровольський).

Словник української мови (СУМ-20)