розіпрілий

РОЗІПРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до розіпрі́ти.

Спросоння скиглила сполохана чайка, від ріки віяло теплом, від скошеного лугу – розіпрілою за день на сонці травою (Григорій Тютюнник).

2. у знач. прикм. Який розм'як, розіпрів під дією вологи й тепла (про предмети).

Каднючок знайшов у потоці у себе коло хати у лісі старий розіпрілий ручний млинок, шо [що] опришки у нім мололи собі дзерно [зерно] на муку (Г. Хоткевич);

Пахло суницею, грибами, розіпрілим хмелем (М. Стельмах).

3. у знач. прикм., розм. Який покрився потом від утоми, задухи, сильно розігрівся (про людей).

Вода на глибині [става] і чиста, і холодна. Приємно було в гарячі дні зануритись розіпрілим тілом у її прохолодну прозорість (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. розіпрілий — розіпрі́лий 1 дієприкметник від: розіпріти розіпрі́лий 2 прикметник який розм'як, розіпрів, розігрівся  Орфографічний словник української мови
2. розіпрілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розіпріти. 2》 у знач. прикм. Який розм'як, розіпрів під дією вологи й тепла (про предмети). 3》 у знач. прикм., розм. Який употів від утоми, задухи, сильно розігрівся (про людей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розіпрілий — РОЗІПРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розіпріти. Спросоння скиглила сполохана чайка, від ріки віяло теплом, від скошеного лугу — розіпрілою за день на сонці травою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 254). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах