розіспатися
РОЗІСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. розіспля́ться; док., розм.
Заснути міцно, надовго.
Його й ломакою не зведеш, як розіспиться!.. (Б. Грінченко);
[Галя:] Люблю я село. Люблю в усяку пору. І навіть коли тітка Марія сердито покрикує: “Вставайте до машини, розіспались!”, а ми лише дві години як очі заплющили (О. Корнійчук);
Вирішив Кваша хоч заснути, бо там, мабуть, не розіспишся... Але сон не йшов (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)