розіспатися
РОЗІСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. розіспля́ться; док., розм. Заснути міцно, надовго.
Його й ломакою не зведеш, як розіспиться!.. (Гр., II, 1963, 299);
[Галя:] Люблю я село. Люблю в усяку пору. І навіть коли тітка Марія сердито покрикує: «Вставайте до машини, розіспались!», а ми лише дві години як очі заплющили (Корн., II, 1955, 184).
Словник української мови (СУМ-11)