роз'ярений
РОЗ'Я́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роз'яри́ти.
Третій відділ монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь заховався і щез, незавважений роз'яреними в своїй погоні молодцями (І. Франко).
2. у знач. прикм. Який роз'ярився, став дуже злим, лютим.
Семен Олуєвич розчервонівся і роз'ярений вискочив на середину гридниці (А. Хижняк);
В ту мить Бронко неспроможний був роздумувати, чим все це може скінчитись. Істотним для нього було в ту хвилину тільки те, що він – часточка цієї роз'яреної, нещадної людської лавини (Ірина Вільде);
На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз'ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (М. Стельмах);
// Який виражає злість.
Роз'ярений погляд;
Роз'ярений гавкіт;
// перен. Шалений, бурхливий (про явища природи).
Бабуся – заплакані очі на річку. Побачила: ген серед роз'ярених гребенів несло її Костика (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)