роз'єднувати

РОЗ'Є́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ'ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Відокремлювати, відділяти одне від одного те, що стикається, з'єднується.

Роз'єднувати віконну раму;

// кого, що і без дод. Переривати зв'язок, порушувати контакт в електромережі.

Телефоністка сказала: “Ваш час закінчився, роз'єдную”. І роз'єднала (О. Левада);

З окопу ішли добровольці На греблю – шукати дроти. Знайти, роз'єднати, розрізать – Таким був героям наказ (М. Нагнибіда);

// що. Знаходячись поміж чим-небудь, відокремлювати, відмежовувати одне від одного.

Протоки роз'єднують ділянки суші (з навч. літ.);

Скоро зима. Довга, сніжиста, гірська зима. Навіть у селі глибокі сніги роз'єднують гуцульські хати одну від одної на багато місяців (Г. Хоткевич);

* Образно. Ніч роз'єднувала два ворожі табори – фільварок і село (Д. Бедзик);

// кого, що. Віддаляти одне від одного, розділяти тих, хто перебуває разом.

Розмова урвалась. Людський потік знову роз'єднав їх (П. Колесник);

Братів роз'єднав підкучерявлений, з навіки здивованими очима, .. помічник пристава (М. Стельмах);

* Образно. І океанів тих немає, Щоб вірні роз'єднать серця... (М. Рильський).

2. кого, що і без дод. Відокремлювати одного від одного, позбавляти єдності.

[Шевченко:] Цар, неситий кат, жорстокий, лютий – роз'єднує народи, щоб душить (П. Тичина);

Барикада роз'єднує не тому, що за нею гармати, а тому, що за нею інший – ворожий нам світ! (І. Кочерга).

3. кого, перен. Позбавляти згуртованості, єдності.

Киньмо звади й свари, все, що роз'єднало нас (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)