рокитник
РОКИ́ТНИК, а, ч.
Чагарникова рослина родини бобових, яка має трироздільні листки й жовті, червоні або білі квіточки.
Із чагарників місцями густі зарості утворюють карагана кущова і рокитник австрійський (з наук. літ.);
Жуки люпинового довгоносика живляться тільки бобовими рослинами, головним чином люпином, сераделою і жовтою акацією, а коли цих рослин нема, – люцерною, викою, горохом .. і дикоростучими – дроком, рокитником (з наук. літ.);
Отруйні рослини, наприклад, рокитник, тис, не треба вводити в зелені насадження на тваринницькій фермі (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)