роковий
РОКОВИ́Й, а́, е́, рідко.
Який буває раз на рік; щорічний.
[Маруся (тихо до Гарасима):] Дядьку Гарасиме! Як же се так можна? Сьогодні таке свято рокове, храм у нас, а ви он – людей смішите (Панас Мирний);
На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий – з волами, з козами (С. Васильченко);
“Святий празник, роковий день – Великдень”. Так каже про Великдень наш народ і зараховує його до найурочистіших свят у році (з наук.-попул. літ.);
На святий празник, роковий день Великдень, Став пан турецький до мечеті від'їжджати, Став дівці-бранці Марусі, Попівні Богуславці, На руки ключі віддавати. Тоді дівка-бранка Маруся, Попівна Богуславка, Добре дбає, до темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків бідних невольників, на волю випускає (з переказу).
РО́КОВИЙ, а, е.
Прикм. до рок.
Словник української мови (СУМ-20)