роман
РОМА́Н¹, у, ч.
1. Великий за розміром і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) оповідний твір художньої літератури, в якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, їхня психологія, побут і т. ін.
Настуся з нудьги читала дуже багацько книжок, та все романів (І. Нечуй-Левицький);
Сидів якось на дачці – новий роман катав. Тема геніальна! НТР на селі (А. Крижанівський);
В романі, на відміну від повісті і оповідання, висвітлюються не окремі епізоди, а значні періоди життя людини, її зв'язки з багатьма іншими персонажами (з наук. літ.);
Нова людина .. зримо й привабливо встає зі сторінок романів і оповідань, написаних Гончарем (з наук. літ.).
2. розм. Любовні стосунки, зв'язки між чоловіком і жінкою.
Він перший раз мав роман з такою значною дамою (М. Коцюбинський);
В останні дні перебування на волі Шевченко гуляв на весіллі Куліша та Ганни Барвінок, роман яких зав'язався на зелених святах у Ґалаґана (Ф. Бурлака);
І самі вони [дівчата] живуть дрібним, непомітним життям, відбувають свої романи, віддаються, зрештою, заміж, родять і вмирають (В. Підмогильний).
(1) Утопі́чний рома́н – літературний жанр наукової фантастики, що містить художнє прогнозування майбутнього.
Науково-фантастичний роман Володимира Винниченка “Сонячна машина” – перший в українській літературі утопічний роман (з наук.-попул. літ.).
◇ Крути́ти рома́н див. крути́ти;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) у рома́ні, зі сл. люби́ти. – пристрасно, мрійливо, як рідко буває у реальному житті.
І справді, вона любила як у романі... Так, як у романі! Чи ж могла доля з неї гірше насміятися? (В. Підмогильний).
РОМА́Н², у, ч., рідко.
Те саме, що роме́н.
Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)