рохкати
РО́ХКАТИ, аю, аєш, недок.
Видавати характерні звуки “рох-рох-рох” (про свиней).
У хліві стоять коні й корова, рохкають два кабани (В. Кучер);
Путнього кабана .. в хазяйстві [Скрипаленка] немає, .. але сякий-такий підсвинок на дворі рохкає (Ю. Збанацький);
// перен., розм. Видавати звуки, що нагадують рохкання (про людей).
Свекор мов кабан лежить, рохка, крекче, стогне... (К. Гордієнко);
Далі йшов, бумкаючи барабанами, рохкаючи валторнами й виводячи корнетами, оркестр (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)