рохкання
РО́ХКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією.
Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (М. Коцюбинський);
З свинарні чути було сите рохкання (О. Бойченко);
Всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (М. Стельмах);
Дивний звук, схожий на рохкання, почувся в комірчині (О. Донченко);
– Свиня привітала мене благодушним рохканням (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)