1. Словник української мови у 20 томах

рохкання

РО́ХКАННЯ, я, с.

Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією.

Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (М. Коцюбинський);

З свинарні чути було сите рохкання (О. Бойченко);

Всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (М. Стельмах);

Дивний звук, схожий на рохкання, почувся в комірчині (О. Донченко);

– Свиня привітала мене благодушним рохканням (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рохкання — ро́хкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рохкання — -я, с. Дія за знач. рохкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рохкання — Ро́хкання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. рохкання — РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1955, 364); З свинарні чути було сите рохкання (Бойч. Словник української мови в 11 томах
  5. рохкання — Ро́хкання, -ня с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути. Екат. г. Словник української мови Грінченка