1. Словник української мови в 11 томах

рохкання

РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією.

Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1955, 364);

З свинарні чути було сите рохкання (Бойч., Молодість, 1949, 234);

Всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307);

Дивний звук, схожий на рохкання, почувся в комірчині (Донч., III, 1956, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рохкання — ро́хкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рохкання — -я, с. Дія за знач. рохкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рохкання — РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (М. Коцюбинський); З свинарні чути було сите рохкання (О. Словник української мови у 20 томах
  4. рохкання — Ро́хкання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рохкання — Ро́хкання, -ня с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути. Екат. г. Словник української мови Грінченка