рохкання —
ро́хкання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
рохкання —
-я, с. Дія за знач. рохкати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рохкання —
РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (М. Коцюбинський); З свинарні чути було сите рохкання (О.
Словник української мови у 20 томах
рохкання —
РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1955, 364); З свинарні чути було сите рохкання (Бойч.
Словник української мови в 11 томах
рохкання —
Ро́хкання, -ня с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути. Екат. г.
Словник української мови Грінченка