рохкання
РО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією.
Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1955, 364);
З свинарні чути було сите рохкання (Бойч., Молодість, 1949, 234);
Всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307);
Дивний звук, схожий на рохкання, почувся в комірчині (Донч., III, 1956, 68).
Словник української мови (СУМ-11)