роєць
РОЄ́ЦЬ, рійця́, ч.
Зменш. до рій¹ 1, 2.
* У порівн. Пан начальник перекидається, зітхає й хотів би прогнати від себе болючі думки. Але вони мов отой роєць комашинок, що на хвилиночку відскакують і потім знов нахабно в'ються над головою... (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)