роєць
РОЄ́ЦЬ, рійця́, ч. Зменш. до рій 1, 2.
*У порівн. Пан начальник перекидається, зітхає й хотів би прогнати від себе болючі думки. Але вони мов отой роєць комашинок, що на хвилиночку відскакують і потім знов нахабно в’ються над головою… (Козл., Сонце.., 1957, 137).
Словник української мови (СУМ-11)