рубака
РУБА́КА, и, ч., розм.
Хоробра, відважна людина, яка майстерно володіє холодною зброєю.
Вони[поляки] знали, що полковник Синицький вправний рубака (з переказу);
[Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О. Корнійчук);
Мав [Проценко] справді хвацький вигляд доброго рубаки (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)