рубач
РУБА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб.
– Гура! – кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку, яка донесе його просто до машини (І. Франко);
Чути, як сани їдуть дорогою від лісу: як рубачі ідуть за ними і як сніг скрипить їм під ногами (Б. Лепкий);
Коли звалювали першого дуба – на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса. Сонячний промінь пробивався крізь гущавину віт, спалахував на лезах сокир, і тоді рубачі мружили очі (Григорій Тютюнник).
2. Робітник, що займається рубанням, подрібненням чого-небудь.
Рубачі твердої шкіри .. зекономили за півмісяця від однієї до двох тисяч дециметрів товару (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)