рубач

Рубач, -ча

м. Рубщикъ, древорубъ. Гн. І. 165. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали. Новомоск. у.

Значення в інших словниках

1. рубач — руба́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рубач — -а, ч. 1》 Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. 2》 Робітник, що займається рубанням, подрібненням чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубач — РУБА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. – Гура! – кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку...  Словник української мови у 20 томах
4. рубач — ЛІСОРУ́Б (робітник, який рубає ліс та заготовляє деревину), РУБА́Ч. Руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні (О. Ільченко); У лісі також скінчилася робота.. Звільна почали рубачі з гущавини, з ярів і дебрів стягатися купками на "шлябант", при котрім стояв лісничий (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. рубач — РУБА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. — Гура! — кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку...  Словник української мови в 11 томах