рулетка
РУЛЕ́ТКА, и, ж.
1. Вузька металева, полотняна або клейончата стрічка з поділками, згорнута в рулон у футлярі, яка признач. для вимірювання невеликих відстаней.
Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем, спеціальними приладами – лічильниками (з навч. літ.);
Побачивши заводських, він кинув технікові стальну рулетку й побіг назустріч (В. Кучер).
2. Спеціальний пристрій для певного роду азартної гри, а також сама ця гра.
Прогуляли й промарнували вони вдвох з батьком по заграницях та в Монако на рулетці село й сахарню (І. Нечуй-Левицький);
Хочеться в магазин чи туди, де грають у рулетку (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)