русичі
РУ́СИЧІ, ів, мн. (одн. ру́сич, а, ч.).
1. Народонаселення давньої Русі.
Знайдені археологами пам'ятки ремісництва дохристиянського часу свідчать про тонке розуміння краси у стародавніх русичів (з наук.-попул. літ.);
Приймаючи при хрещенні православне ім'я, русичі не відмовлялися і від своїх, слов'янських. Так виникло подвійне найменування людей (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що руси́ни.
Старий гетьман тяжко зітхнув. Ставши з русича поляком, він віддав Короні всі свої здібності воїна і синовню любов, а чого домігся, закінчуючи свій земний шлях? (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)