1. Словник української мови у 20 томах

русичі

РУ́СИЧІ, ів, мн. (одн. ру́сич, а, ч.).

1. Народонаселення давньої Русі.

Знайдені археологами пам'ятки ремісництва дохристиянського часу свідчать про тонке розуміння краси у стародавніх русичів (з наук.-попул. літ.);

Приймаючи при хрещенні православне ім'я, русичі не відмовлялися і від своїх, слов'янських. Так виникло подвійне найменування людей (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що руси́ни.

Старий гетьман тяжко зітхнув. Ставши з русича поляком, він віддав Короні всі свої здібності воїна і синовню любов, а чого домігся, закінчуючи свій земний шлях? (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русичі — -ів, мн. (одн. русич, -а, ч.). 1》 Народонаселення давньої Русі. 2》 Те саме, що русини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. русичі — РУ́СИЧІ, ів, мн. (одн. ру́сич, а, ч.). 1. Народонаселення давньої Русі. 2. Те саме, що ру́си́ни. Старий гетьман тяжко зітхнув. Ставши з русича поляком, він віддав Короні всі свої здібності воїна і синовню любов, а чого домігся, закінчуючи свій земний шлях? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах