рухатися
РУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок. і док.
1. тільки недок. Перебувати в постійному русі (у просторі й часі).
Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло. Рухалась .. вся природа (О. Довженко);
Все кругом мене крутилося, рушилось... (Панас Мирний).
2. недок. тільки ру́хатися. Переміщатися, пересуватися.
Вулицею рухалися сотні підвід і кілька сот незаможницької кінноти (Г. Епік);
Вона рухалася в палаті тихо, мов біла тінь (О. Копиленко);
Материковий лід, як і гірські льодовики, рухається. З більш високих місць він сповзає до берегів океану (з навч. літ.);
– Зломив ногу .. 0-ой, рушитися не можу, так болить! (Л. Мартович).
3. Перебувати в русі, залишаючись на тому самому місці.
Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Яновський);
// Робити рухи (про тіло людини або тварини).
Її скам'яніле обличчя, здавалося, не виказувало ніяких почуттів, безбарвні губи ледве рухалися (С. Журахович);
[Річард (до себе):] Отак... так буде краще... Ні, отак! Тепер гаразд!.. Стій, дівчино, не рушся (Леся Українка);
// Мати здатність руху (про тіло людини або тварини).
В'язи йому після фронтової контузії скрутило .. трохи набік, і голова на них майже не рухається (О. Гончар);
Після операції він уже рухається.
4. тільки ру́хатися, перен. Розвиватися в якомусь напрямку.
Україна має значні можливості вже сьогодні рухатись у напрямку, на який орієнтуватиметься у своїй приктичній діяльності все, світове товариство (з газ.).
Іти́ (ру́хатися) / піти́ парале́льним ку́рсом (на парале́льних ку́рсах) див. іти́;
(1) Не ру́хатися / не ру́шитися з мі́сця – залишатися на місці без руху.
День минав за днем, ніч за ніччю, а опришки все сиділи і не рухалися з місця (Г. Хоткевич);
Бессараби здригнулися, жаден не рушився з місця. Покаменіли (В. Стефаник).
◇ Іти́ (повзти́, ру́хатися і т. ін.) черепа́хою (як (на́че, нена́че, немо́в) черепа́ха) див. іти́;
Іти́ (ру́хатися) впере́д див. іти́;
Іти́ (ру́хатися) / піти́ по висхідні́й див. іти́;
(2) Ру́хатися (оберта́тися і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) на шарні́рах (шарні́рі) – рухатися легко, вільно.
Нехай будуть скоро підошви у дірах – Кружляє ця пара годин уже п'ять. Фігура у Маші немов на шарнірах: Таке виробля там, що й сором казать (С. Олійник);
Голобородько, наче на шарнірі, повернувся на стільці і визирнув у віконце (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)