рухливий
РУХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який перебуває в русі.
Хома кинувся в загальний рухливий потік, їздові дружно ломилися за ним (О. Гончар);
// Здатний до руху.
В певні періоди росту картоплі виявилась позитивна дія торфокомпостів і на вміст загального та рухливого азоту в ґрунті (з наук. літ.);
// Який рухається завдяки своїй будові (про пристрій, механізм і т. ін.).
Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (М. Шеремет);
Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар'ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (М. Стельмах);
// Який рухається під дією чого-небудь.
– Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Ю. Яновський);
Її .. очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів (М. Стельмах).
2. Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; жвавий.
За молодих літ баба .. тямовита була і рухлива (Ганна Барвінок);
Незважаючи на похилий вік, він дуже рухливий (О. Довженко);
// Який легко приходить у рух (про частини тіла).
На його привітному обличчі виділялись великі губи, рухливі, завжди усміхнені (В. Собко);
// Який часто змінює свій вираз (про обличчя).
Мирон Чалий не змінився. Такий самий гострий на слово і думку, з рухливим обличчям (О. Копиленко);
// перен. Діяльний, енергійний (про характер, склад розуму).
Його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації (І. Франко).
3. перен. Який розвивається, змінюється.
Літературна мова – рухлива, динамічна категорія.
Словник української мови (СУМ-20)