рухливий

РУХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який перебуває в русі.

Хома кинувся в загальний рухливий потік, їздові дружно ломилися за ним (О. Гончар);

// Здатний до руху.

В певні періоди росту картоплі виявилась позитивна дія торфокомпостів і на вміст загального та рухливого азоту в ґрунті (з наук. літ.);

// Який рухається завдяки своїй будові (про пристрій, механізм і т. ін.).

Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (М. Шеремет);

Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар'ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (М. Стельмах);

// Який рухається під дією чого-небудь.

– Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Ю. Яновський);

Її .. очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів (М. Стельмах).

2. Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; жвавий.

За молодих літ баба .. тямовита була і рухлива (Ганна Барвінок);

Незважаючи на похилий вік, він дуже рухливий (О. Довженко);

// Який легко приходить у рух (про частини тіла).

На його привітному обличчі виділялись великі губи, рухливі, завжди усміхнені (В. Собко);

// Який часто змінює свій вираз (про обличчя).

Мирон Чалий не змінився. Такий самий гострий на слово і думку, з рухливим обличчям (О. Копиленко);

// перен. Діяльний, енергійний (про характер, склад розуму).

Його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації (І. Франко).

3. перен. Який розвивається, змінюється.

Літературна мова – рухлива, динамічна категорія.