рухливий

РУХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який перебуває в русі.

Хома кинувся в загальний рухливий потік, їздові дружно ломилися за ним (Гончар, III, 1959, 357);

// Здатний до руху.

В певні періоди росту картоплі виявилась позитивна дія торфокомпостів і на вміст загального та рухливого азоту в грунті (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 13);

// Який рухається завдяки своїй будові (про пристрій, механізм і т. ін.).

Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (Шер., Дорога.., 1957, 113);

Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар’ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (Стельмах, І, 1962, 162);

// Який рухається під дією чого-небудь.

— Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Ю. Янов., II, 1958, 23);

Її.. очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів (Стельмах, І, 1962, 293).

2. Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; жвавий.

За молодих літ баба.. тямовита була і рухлива (Барв., Опов.., 1902, 486);

Незважаючи на похилий вік, він дуже рухливий (Довж., І, 1958, 106);

// Який легко приходить у рух (про частини тіла).

На його привітному обличчі виділялись великі губи, рухливі, завжди усміхнені (Собко, Матв. затока, 1962, 8);

// Який часто змінює свій вираз (про обличчя).

Мирон Чалий не змінився. Такий самий гострий на слово і думку, з рухливим обличчям (Коп., Лейтенанти, 1947, 56);

// перен. Діяльний, енергійний (про характер, склад розуму).

Його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації (Фр., VI, 1951, 236).

3. перен. Який розвивається, змінюється.

Літературна мова — рухлива, динамічна категорія.