рушничок

РУШНИЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до рушни́к.

Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Олійник);

Веселять око рушнички яскраві на стінах... (О. Гончар).

◇ (1) На рушничку́ ста́ти (д) див. става́ти.

Значення в інших словниках

1. рушничок — рушничо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рушничок — Рушник, що ним, як І губкою, витирають потир і дискос; заст. отиральник  Словник церковно-обрядової термінології
3. рушничок — див. рушник  Словник синонімів Вусика
4. рушничок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до рушник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рушничок — ста́ти / става́ти на рушнику́, перев. з ким. Взяти шлюб, одружитися. — Ми дякували, а він: “Що мені з такої дяки? Тоді мені подякуєте, як на рушнику з вашою кралею стану” (П.  Фразеологічний словник української мови
6. рушничок — РУШНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рушни́к. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60); Веселять око рушнички яскраві на стінах… (Гончар, Тронка, 1963, 89).  Словник української мови в 11 томах
7. рушничок — Рушничок, -чка м. ум. отъ рушник.  Словник української мови Грінченка