рушій

РУШІ́Й, я́, ч.

1. Пристрій для надання руху певному транспортному засобу.

Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія, – гвинта, – знято (В. Собко).

2. перен. Сила, яка спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось.

Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення (О. Довженко);

Наука спирається на факти, але рушієм її є гіпотези (із журн.);

// Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось.

Значення в інших словниках

1. рушій — руші́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рушій — Двигун, мотор; (прогресу) П. чинник, рушійна сила.  Словник синонімів Караванського
3. рушій — -я, ч. 1》 Пристрій для надання руху певному транспортному засобу, двигун, мотор. 2》 перен. Сила, яка спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось. || Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рушій — Частина приводного устрою на судні, за посередництвом якого енергія, що виробляють, напр., двигун, вітер, людські м'язи, використовується для руху судна; зокрема, гребний ґвинт, лопатеве колесо, вітрило, весло.  Універсальний словник-енциклопедія
5. рушій — Руші́й, -шія́, -шіє́ві; -шії́, -шії́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рушій — РУШІ́Й, я́, ч. 1. Пристрій для надання руху певному транспортному засобу. Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія,— гвинта,— знято (Собко, Зор. крила, 1950, 129). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах